ВИКОРИСТАННЯ ПРИРОДНО-РЕСУРСНОГО ПОТЕНЦІАЛУ УКРАЇНИ.
ОСНОВНІ ВИДИ ЗАБРУДНЕНЬ ДОВКІЛЛЯ В УКРАЇНІ.
ВІПЛИВ ЕКОЛОГІЧНОЇ
СИТУАЦІЇ НА ЖИТТЄДІЯЛЬНІСТЬ
НАСЕЛЕННЯ
Попрацюй з теорією.... (конспект в робочому зошиті обов*язковий :) )
Природно-ресурсний
потенціал України
Групи
ресурсів
Слово “ресурси” перекладається з
французької як “кошти, що їх у разі потреби можна використати”, “запаси” або
“джерело прибутку”. Терміном “ресурси” ми позначаємо будь-які матеріальні чи
нематеріальні об’єкти або засоби, потрібні для задоволення потреб, досягнення
мети та вирішення питань. Усі
ресурси поділяються на три великі групи:
1) матеріальні — це накопичені речовинні багатства, що
використовуються суспільством: будівлі, транспорт, засоби виробництва та
задоволення потреб людини; вони мають антропогенне походження;
2) трудові — наявне населення, а саме: його віковий
склад і стан здоров'я, освітній рівень, інформаційне забезпечення тощо;
3) природні ресурси — це елементи природи (тіла,
процеси та явища), які використовуються або можуть бути використані в процесі
соціального обміну речовин з метою задоволення потреб суспільства. Поняття
“природні ресурси” включає лише ті речовини та сили природи, які можуть бути
реально використані суспільством.
Відповідно
до визначення, наведеного у Законі України “ Про охорону навколишнього
природного середовища ”, природні ресурси — це компоненти природного
середовища, природні та природно-антропогенні об’єкти, що використовуються або
можуть бути використані у процесі здійснення господарської й іншої діяльності
як джерела енергії, продукти виробництва і предмети споживання, мають споживчу
цінність.
При цьому під сутністю використання природних
ресурсів розуміється експлуатація природних ресурсів, залучення їх у
господарський обіг, у тому числі всі види впливу на них у процесі господарської
й іншої діяльності. Природні ресурси не можуть визначати розвиток суспільства,
і водночас суспільство ні за яких обставин не може бути повністю незалежним від
природи.
Навколишнє
природне середовище — частина географічної оболонки, що оточує людину, і з якою
безпосередньо пов’язані життя та виробнича діяльність суспільства. Природні
умови — сукупність складових географічної оболонки (геосфер), за якими
визначаються умови й особливості існування людської спільноти. Природні умови —
це комплекс взаємопов’язаних компонентів природи, що формують
природно-територіальні комплекси.
Принципова відмінність природних умов і
природних ресурсів полягає в тому, що природні умови розглядаються не як окремі
матеріальні тіла або об’єкти, а за допомогою їх властивостей, котрі можуть
полегшувати або ускладнювати розвиток суспільного виробництва, і при цьому в
ньому не використовуються. Природні ресурси завжди беруть участь у виробництві,
адже вони є предметом праці.
Як
предмет праці природні ресурси оцінюються з таких позицій:
— умови формування і поширення конкретного ресурсу;
— обсяг і властивості ресурсу (глибина залягання,
потужність, запаси тощо);
— можливості використання (сучасного або на
перспективу);
— розміщення осередків концентрації (родовищ) ресурсу
стосовно районів споживання;
— наявність трудових ресурсів і транспортних мереж,
потрібних для експлуатації конкретного природного ресурсу.
Поєднання
природних умов і ресурсів формує природно-ресурсний
потенціал (ПРП).
ПРП — це міра потенційної можливості
будь-якої природної системи (або території) задовольняти різні потреби
суспільства. Тобто це сукупність природних ресурсів і природних умов у певних
географічних межах, які забезпечують задоволення економічних, екологічних,
соціальних, культурно-оздоровчих та естетичних потреб суспільства. Отже, природні ресурси — та частина
природи Землі й найближчого Космосу, що може включатися в господарську
діяльність за певних технічних і соціально-економічних можливостей суспільства
за умови збереження середовища життя людей*. Це теоретично гранична
кількість природних ресурсів, яку може використати людство без порушення умов
існування і розвитку людини як біологічного виду та соціального організму. Вони
визначаються рівнем екологічної рівноваги біосфери та її складових. Перехід за
межі використання природно-ресурсного потенціалу в цьому розумінні відповідає
стану екологічної кризи.
ПРП полягає у здатності природних систем
без шкоди для себе, а отже, і людей, надавати людству продукцію або виконувати
корисну для суспільства роботу. Він має певну величину, розміри й особливості.
Найголовніша особливість — безперервність — випливає з безперервності
території, що є субстратом, носієм усіх природних об’єктів та явищ, а також
одночасно і специфічним ресурсом.
Друга особливість відображає економічний
аспект ПРП — здатність бути проміжною ланкою між населенням і природою, створювати
умови для розвитку всіх сфер діяльності суспільства, особливо промисловості та
сільського господарства. Такі особливості ПРП є водночас й основою виникнення
складних екологічних проблем. Вони виникають унаслідок перетворення людиною
природної речовини у суспільну в процесі природокористування, яке може бути
раціональним і нераціональним.
Раціональне
та нераціональне природокористування
У випадку раціонального природокористування суспільство як
соціально-економічне ціле (насамперед, економіка й технології) та природні
ресурси середовища перебувають у взаємовідносинах позитивного зворотного
зв’язку, а саме: чим більше природних ресурсів, тим швидше розвивається або
може розвиватися економіка. Це високоефективне господарювання, що не призводить
до різких змін ПРП і глибоких змін у навколишньому середовищі, унаслідок яких
завдається шкода здоров’ю населення або виникає загроза його життю. При цьому
техногенне навантаження на природне середовище не перевищує рівня його
граничнодопустимих величин.
Отже, раціональне природокористування
визначається як збалансована взаємодія суспільства та природи, що забезпечує
досягнення компромісу між соціально-економічними потребами суспільства і
здатністю природи задовольнити їх без суттєвої шкоди для свого нормального функціонування.
Цьому не слід протиставляти охорону навколишнього середовища, яка є складовою
раціонального природокористування і без якої останнє не вважається
раціональним.
Нераціональне
природокористування — це система
діяльності, що не забезпечує збереження ПРП (наприклад, хижацьке знищення
природи). Суспільство і ПРП перебувають у стані негативного зворотного зв’язку:
технологічно швидкий розвиток економіки без урахування екологічних обмежень
може зумовити вимушений застій в економіці та виникнення кризового екологічного
стану природного середовища.
Отже,
стан природного середовища в процесі природокористування може бути таким:
— природний (натуральний) — не змінений безпосередньо
господарською діяльністю людини (місцева природа зазнає лише слабкого впливу
від глобальних антропогенних процесів);
— рівноважний — швидкість відновлювальних процесів
вища або дорівнює темпові антропогенних порушень;
— кризовий — швидкість антропогенних порушень
перевищує темпи самовідновлення природи, але ще не відчувається корінної зміни
природного середовища;
— критичний — під антропогенним тиском відбувається
заміна вже наявних екосистем на менш продуктивні (наприклад, часткове
спустелювання)*.
Перші
два стани природного середовища відповідають раціональному природокористуванню;
останні два — характерні для нераціонального природокористування і спричинюють
порушення ПРП території.
Наприклад,
багато видів природних ресурсів (лісові, водні, паливно-енергетичні), що
виконують основні функції життєзабезпечення (харчування, захист населення від
переохолодження та ін.), близькі до вичерпання. Загалом в Україні
найефективнішими вважаються рекреаційні, мінеральні та земельні природні
ресурси. Вони впливають на сучасні й перспективні спеціалізації, рівень та
інтенсивність розвитку господарства, з ними пов’язані першочергові заходи щодо
подальшої раціоналізації природокористування в окремих економічних районах.
Основу
ПРП України становлять земельні ресурси, частка яких — 44,4 %, а в окремих
регіонах, особливо Правобережному лісостепу, — 72—79 %. Значну частину
становлять мінеральні ресурси (28,3 %), а в окремих областях (Луганська,
Донецька, Дніпропетровська) вони є основою природних багатств (відповідно 74,
73, 69 %). Серед інших переважають водні та рекреаційні ресурси. Ці чотири види
природних багатств зосереджують у собі понад 95 % усього природно-ресурсного
потенціалу України. Найменшу роль у загальному ПРП відіграють біологічні
ресурси (лісові та фауністичні), частка яких не досягає і 5 %, навіть у
найзалісеніших областях Карпат і Західного Полісся вони становлять майже 18 %.*
Природно-ресурсний
потенціал має певні закономірності розміщення в межах України. Його
оцінювальний показник (відповідно і потужність) зростає у напрямі з півночі й
північного заходу на південь і південний схід. Ця тенденція пов’язана головним
чином зі збільшенням земельних, рекреаційних, водних і мінеральних ресурсів.
Класифікація
природних ресурсів
Наприклад,
за швидкістю вичерпання розрізняють природні ресурси вичерпні та невичерпні.
Вичерпні природні ресурси за можливістю самовідновлення поділяються на
відновлювані та не відновлювані.(мал.3.1)
Мал.
3.1. Загальна класифікація природних ресурсів
Практично
невичерпними ресурсами є: сонячна енергія та зумовлена нею енергія океану,
вітру та енергія земних надр. До відновлюваних природних ресурсів належать:
земельні (родючість ґрунту), біологічні (ліс, природні харчові угіддя, фауна
суші й водного середовища) та окремі компоненти атмосфери (кисень, азот тощо).
Не відновлювані ресурси — це корисні копалини: різні горючі копалини, руди,
нафта та ін. За можливістю заміни природні ресурси поділяються на замінні (на
приклад, метал можна замінити керамікою) та незамінні (вода, кисень, повітря).
Зважаючи на те, як здійснюється виснаження не
відновлюваних ресурсів, значно збільшується технологічна складність та
енергомісткість їх видобування, тому зменшується економічна ефективність.
Наприклад, нині вже розробляють руду, в якій
міститься менше ніж 0,2 % кольорових металів. Проблема є навіть не тільки і не
стільки у фізичному виснаженні ресурсів, скільки в економічній та екологічній
недоцільності їх видобування. Тенденція до зменшення запасів відновлюваних
ресурсів виникла внаслідок зростання темпів і масштабів їх використання. До
сьогодні ліси знищені майже на 60 % їх первісної площі; за останні 50 років у
зв’язку з ерозійним руйнуванням та змиванням поверхні ґрунту ресурс ґрунтів
зменшився у середньому не менше ніж на 25 %. Усе більше земель відчужується для
будівництва гідроелектростанцій, промислових підприємств, доріг тощо.
Майже всі природні ресурси вичерпні
абсолютно або відносно, якщо вони використовуються досить тривалий час з
високою інтенсивністю. На сучасному етапі взаємодії природи і суспільства можна
говорити лише про умовну невичерпність деяких природних ресурсів, принципово
вичерпних або вичерпних відносно.
Біологічні ресурси, що вважаються невичерпними
внаслідок здатності до самовідновлення, насправді є вичерпними за достатньо
високої інтенсивності їх використання, яка перевищує швидкість їх відтворення.
Усе це дає змогу зробити важливий практичний висновок: є абсолютна або відносна
межа ступеня використання будь-якого ресурсу, що і називається його вичерпністю
в широкому розумінні.
Використання
та переробка природних ресурсів супроводжується поверненням у біосферу інших
компонентів — залишків або відходів: вони забруднюють біосферу, зменшують
цінність інших, ще не використаних ресурсів.
Усі
ресурси використовуються прямим і опосередкованим шляхами. Прямий шлях полягає
в тому, що природні ресурси застосовують як джерела сировини або енергії.
Опосередкований шлях — це, наприклад, використання через промислових тварин
(диких копитних) рослинності їхніх пасовищ.
Окрім того, природні ресурси поділяють за різними
ознаками, а саме: за їх функціональним призначенням, генетичними властивостями,
ступенем вичерпності, здатністю до відновлення тощо.
ВПЛИВ ЛЮДИНИ НА ПРИРОДНО-РЕСУРСНИЙ ПОТЕНЦІАЛ
Взаємовідносини
людини з природою відображаються шляхом використання природно-ресурсного
потенціалу, який позначається на розміщенні продуктивних сил (а відтак і на
екології) як на державному, так і на регіональному рівнях. Ці взаємовідносини
можуть мати умисний або невмисний характер. Перші виникають у процесі матеріального
виробництва з метою задоволення певних потреб суспільства; вони заздалегідь
плануються, фінансуються, координуються, наприклад: видобування мінеральної
сировини, вирубка лісів, спорудження ГЕС тощо. Невмисний вплив — це побічний
наслідок умисного впливу людини на природно-ресурсний потенціал (наприклад, під
час спорудження ГЕС відбуваються
Екологічні проблеми
ЕКОЛОГІЧНІ
ПРОБЛЕМИ
|
|||
проблеми,
що виникли внаслідок взаємодії людини з навколишнім середовищем
|
|||
1.Забруднення навколишнього середовища
|
2.Скорочення орних земель
|
3. Виснаження мінеральних ресурсів
|
4. Енергетична
проблема
|
механічне
|
хімічне
|
біологічне
|
фізичне
|
|||
твердими частками, тарою, спрацьованими предметами
|
речовинами й сполуками штучного походження
|
швидке поширення шкідливих організмів
|
теплове, електричне, радіаційне, шумове, вібрація
|
Екологічна ситуація
|
||
стан навколишнього середовища в наслідок
взаємодії природи та господарської діяльності людини
|
||
Екологічна проблема
|
Екологічна криза
|
Екологічна катастрофа
|
за
умов раціонального природокористування зберігаються природні умови існування
ландшафтів
|
небезпечний, але зворотній стан, за якого
змінене людиною навколишнє середовище негативно впливає на суспільний
розвиток
|
незворотній негативний стан природи, за
якого відбувається повна втрата ресурсів, генофонду флори і фауни, людське
життя перебуває під загрозою
|
частково Українські Карпати і Кримські гори, райони
Волині
|
Придніпров’я, Донбас, чорноморсько-азовське узбережжя,
великі міста
|
Північнополіський район (зона відчуження після аварії на Чернобильській АЕС)
|
6 принципів раціонального природокористування
|
певні економічні обґрунтовані правила поведінки людини
і суспільства в природному середовищі
|
1. “Нульовий рівень” споживання природних ресурсів (не
більше +2-7% щороку).
2. Відповідність антропогенного навантаження
природно-ресурсному потенціалові регіону.
3. Збереження
цілісності природних систем у процесі їх господарського використання.
4. Збереження природо обумовленого кругообігу речовин у
процесі антропогенної діяльності (без відходів).
5. Погодження виробничого і природного ритмів.
6. Пріоритетність екологічної оптимальності на
довгострокову перспективу під час визначення економічної ефективності
поточного природокористування.
|
1. Дайте визначення терміну «екологічна ситуація»;
чим спричинено більшість екологічних проблем в Україні; поясніть термін
«техногенна катастрофа, або аварія», наведіть приклади подібних дій.
2. Складіть список основних забруднювачів навколишнього середовища України.
Комментариев нет:
Отправить комментарий